Дератизація (знищення мишей та гризунів)

Серед синантропних тварин особливе місце займають гризуни, які пристосувалися до тісної сусідству з людиною. Незважаючи на свої незначні розміри, вони мають гарну живучістю практично в будь-яких умовах. Гірська місцевість, посушливі регіони, холод, тропічний клімат – все це не є перешкодою для зростання популяції гризунів, які представляють синантропної вид.

Проблема масового розселення таких тварин в людських поселеннях залишається актуальною донині. Миші в домі і щури почали жити разом з нами ще з моменту, коли людина стала необдумано викидати відходи поблизу від власного житла. Проте масовий характер явище набуло в ході розвитку землеробства, коли люди почали вирощувати зернові, розводити худобу.

Усі види гризунів є носіями та переносниками багатьох захворювань людини й тварин. В перелік природно-вогнищевих інфекцій, що передаються дрібними гризунами відносяться лептоспіроз, лістеріоз,  ієрсиніоз, туляремія, псевдотуберкульоз.

Найбільше поширеним і небезпечним серед  природно-осередкових зоонозних інфекцій є лептоспіроз, який зустрічається на всіх континентах світу й майже в усіх природних біотопах. Збудник  лептоспірозу виділяється з сечею гризунів, забруднюючи воду, грунт, продукти харчування та ін. Заражені тварини разом із територією, на якій вони перебувають, утворюють природні, антропургічні (міські) та змішані осередки лептоспірозу. Природні осередки формують головним чином дикі дрібні гризуни в заболоченій місцевості, приозерних заростях, заплавах річок, вологих лісах. Антропургічні осередки виникають у населених пунктах і пов’язані з господарською діяльністю людини. В їх утворенні важливу роль відіграють синантропні гризуни, від яких заражаються свійські, а також промислові тварини. Захворіти на лептоспіроз можна під час купання, ловлі риби у заражених водоймах і ї розробці, сінокосі на зволожених територіях, при догляді за хворими й інфікованими тваринами тощо. У тіло людини збудник лептоспірозу потрапляє через тріщини, порізи, рани на шкірі чи слизові оболонки (очі, ніс, рот). Вживання інфікованої їжі та води також може спричинити захворювання.

Лептоспіроз – небезпечна  зооантропонозна (спільна для тварин та людей) інфекційна хвороба, спричинена збудником — бактерією Leptospira. Характеризується ураженням печінки, нирок, нервової системи та супроводжується загальною інтоксикацією, гарячкою, жовтяницею, геморагічним синдромом і нирковою недостатністю.

У ВООЗ вважають лептоспіроз – найпоширенішим зооантропонозним захворюванням у світі:  щороку реєструється понад 1 млн.  випадків хвороби та до 60 тис. людей помирає. В Україні захворюваність на лептоспіроз сезонна, ризик зараження зростає   влітку, коли люди більше часу проводять біля водойм.

Ця недуга залишається однією з найбільш розповсюджених природно-осередкових інфекційних хвороб в нашій країні та є значимою, в соціально-економічному аспекті, інфекційну хворобу, що призводить до ускладнень з високою летальністю.

Основними джерелами збудників цієї інфекції є тварини – дрібні ссавці (гризуни і комахоїди), дикі та сільськогосподарські тварини, домашні – собаки, кішки, промислові тварини (лисиці, нутрії). Зараження від хворої людини практично не спостерігається. Інфікування відбувається при вживанні сирої води з відкритих водоймищ, під час купання, при роботі на заводнених територіях без спецодягу, вживанні харчових продуктів, до яких мали доступ гризуни, контакт з хворими тваринами  та інше. Інкубаційний період захворювання триває від двох днів  до чотирьох тижнів. Симптоми варіюються від легких (головний біль, гарячка, біль у м’язах, почервоніння очей, діарея, висипання)  до серйозних (ураження нирок, ураження печінки, менінгіт) і навіть смерті.

Природні умови Волині сприятливі для формування природно-осередкових інфекцій, тому завжди залишаються ризики їх виникнення, про що свідчать близько 70 ензоотичних територій по лептоспірозу.